На 103 році життя зупинилося серце у найстарішого жителя поліського села Радинка - Власенко Миколи Яковича.
На 103 році життя зупинилося серце у найстарішого жителя поліського села Радинка - Власенко Миколи Яковича.
Про це повідомила 30 грудня староста старостинського округу № 3 Поліської територіальної громади Ірина Романенко.
Микола Янович народився 30 грудня (фактично 19 грудня, а зареєстрували 30 грудня) 1920 року в селі Мартиновичі Поліського району Київської області. Проживали тоді на хуторі, за річкою Уж від села (урочище Святе). Батьки мали стадо овечок, 5 корів, коня, пару волів. Кожен день пас овечки.В 1933 році, внаслідок того, що батьки були розкуркулені (відмовились вступати в колгосп) і позбавлені всіляких засобів для проживання, переселилися в с. Лелів Чорнобильського району. Там був на той час радгосп. Для того, щоб заробити на проживання, Микола пас свиней в радгоспі.
В 1934 році разом з батьками переселився в с. Мечиславку Грушівського району Кіровоградської області. Там працював спочатку на різних роботах, а потім їздовим в колгоспі. Закінчив 4 класи початкової школи і в школу більше не ходив, бо спочатку не було можливості, а потім відстав від своїх ровесників.
В грудні 1940 року був призваний до Радянської армії. Службу проходив біля Каунаса в мінометному полку, де і застала війна. З початку війни попали в оточення, з боями виходили з оточення. В кінці липня 1941 року потрапив у полон. В полоні був до квітня 1945 року в таборі Фаренгольц біля Гамбурга. Визволили з полону американські війська.
З осені 1945 року до літа 1946 року працював вантажником на лісопереробному заводі м. Карпінск Свердловсьої області. Потім переселився в с. Мартиновичі, куди під час війни переїхали батьки. Працював в колгоспі «Родіна» на різних роботах, в основному їздовим.
В 1993 році був відселений в с. Нові Мартиновичі Пирятинського району Полтавської області. В 2006 році переселився в с. Радинку Поліського району Київької області, де і проживав по день смерті.
Має двох синів — Василь 1950 року народження, Григорій — 1953 року народження.
Нагороди — орден «Отечественной войны ІІ степени», орден «За мужність».
Микола Янович гідно прожив свій вік, був свідком і учасником багатьох історичних подій, повністю міняв звичний устрій життя. При цьому залишався сильною людиною, яка вміла радіти життю і філософськи ставився до всіх мінливостей долі, знаходячи в них масу плюсів і приводів для радості.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Миколи Яновича.
